Закони ВР не вводять надзвичайний стан і не обмежують діяльність журналістів – юридичний аналіз

17 березня голова Верховної Ради Дмитро Разумков підписав ухвалені цього дня на позачерговому засіданні парламенту закони (зареєстровані за №№ 3219, 3220, 2538 та 2539) щодо боротьби з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 на території України. Ці закони передано на підпис Президенту України. Вони набудуть чинності після опублікування. Станом на ранок 18 березня вони ще не були опубліковані, очікується публікація протягом дня 18 березня. Відповідно до частини п’ятої статті 94 Конституції України, закон набирає чинності не раніше ніж із дня його опублікування. Отже, події і вчинки, що відбувалися до моменту набрання сили цими законами, призводять до правових наслідків.

Зазначені закони не запроваджують в Україні режиму надзвичайного стану. Зазначені закони майже не впливають на діяльність журналістів і засобів масової інформації, окрім створення можливості віддаленої роботи та інших організаційних питань, а також податкових послаблень.

З документів, які були ухвалені 17 березня, на діяльність журналістів, що працюють у Верховній Раді України, вплине Постанова ВР "Про деякі питання організації роботи Верховної Ради України на період дії карантину в Україні", якою внесено зміни в діяльність журналістів у Верховній Раді:

"4. Положення про акредитацію журналістів і технічних працівників засобів масової інформації при Верховній Раді України, затверджене Постановою Верховної Ради України "Про затвердження Положення про акредитацію журналістів і технічних працівників засобів масової інформації при Верховній Раді України" від 1 липня 2014 року (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 32, ст. 1156) доповнити пунктом 6.1. такого змісту:

"6.1. У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або встановлення карантину на території України журналісти і технічні працівники засобів масової інформації, акредитовані при Верховній Раді України, допускаються до будинків та окремих приміщень Верховної Ради України за додатковою акредитаційною карткою, умови і порядок видачі якої визначаються Головою Верховної Ради України".

Щодо можливого введення режиму надзвичайного стану, то законодавством визначено певну процедуру його запровадження. Стаття 5 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" передбачає:

"Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України".

Пропозиції щодо запровадження надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України. У разі необхідності введення надзвичайного стану через  пандемію пропозиції щодо його запровадження подає Кабінет Міністрів України. Проте в будь-якому разі документом, що вводить надзвичайний стан, є саме указ Президента. Початок надзвичайного стану, не може бути раніше, ніж затвердження Верховною Радою України зазначеного указу.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану", в Указі Президента України про введення надзвичайного стану зазначаються:

"1) обґрунтування необхідності введення надзвичайного стану відповідно до статті 4 цього Закону;

2) межі території, на якій вводиться надзвичайний стан;

3) час, з якого вводиться надзвичайний стан, і строк, на який він вводиться;

4) перелік і межі надзвичайних заходів, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням надзвичайного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

5) органи державної влади, органи військового командування та органи місцевого самоврядування, яким доручається здійснення заходів надзвичайного стану, та межі їх додаткових повноважень;

6) інші питання, що випливають із цього Закону".

Відповідно до статті 16 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану", указом Президента для охорони здоров’я населення на період надзвичайного стану можуть запроваджуватися такі заходи:

"1) встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан;

2) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;

3) посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;

4) заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;

5) заборона страйків;

6) примусове відчуження або вилучення майна у юридичних і фізичних осіб".

У разі запровадження надзвичайного стану через пандемію, відповідно до статті 17 закону, додатково можуть також здійснюватися такі заходи:

"1) тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов’язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень;

2) встановлення для юридичних осіб квартирної повинності для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятувальних формувань та військових підрозділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій;

3) тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об’єктів, діяльність яких не пов’язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-рятувальних формувань;

4) встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів;

5) запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;

6) мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов’язковою компенсацією понесених втрат;

7) зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;

8) усунення від роботи на період надзвичайного стану, в разі неналежного виконання своїх обов’язків, керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, та покладення тимчасового виконання обов’язків зазначених керівників на інших осіб.

З метою ліквідації особливо тяжких надзвичайних ситуацій у мирний час може здійснюватися цільова мобілізація, обсяги і строк проведення якої визначаються в Указі Президента України про введення надзвичайного стану.

У виняткових випадках, пов’язаних з необхідністю проведення невідкладних аварійно-рятувальних робіт, допускається тимчасове переведення або залучення на добровільній основі працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання зазначених робіт за дозволом відповідного керівника аварійно-рятувальних робіт та за умови обов’язкового забезпечення безпеки праці. Забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров’я".

Варто звернути увагу, що заходи, які можуть впроваджуватися під час надзвичайного стану через пандемію, відрізняються від заходів, що вводяться через масові порушення громадського порядку, і від заходів, що запроваджуються через оголошення воєнного стану, який регулюється окремим Законом України "Про правовий режим воєнного стану". Тож досвід запровадження воєнного стану в грудні 2018 року в цьому разі не є дотепним. Так, зокрема, під час надзвичайного стану через пандемію, відповідно до статті 17 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану", не мають запроваджуватися:

"1) комендантська година (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби);

2) перевірка документів у громадян, а в необхідних випадках – проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян;

3) заборона призовникам і військовозобов’язаним змінювати місце проживання без відома відповідного військового комісаріату;

4) обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкогольних напоїв та речовин, вироблених на спиртовій основі;

5) тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, а у підприємств, установ і організацій – також навчальної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин;

6) заборона виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;

7) регулювання роботи цивільних теле- та радіоцентрів, заборона роботи аматорських радіопередавальних засобів та радіовипромінювальних пристроїв особистого і колективного користування;

8) особливі правила користування зв’язком та передачі інформації через комп’ютерні мережі;

9) порушення в порядку, визначеному Конституцією і законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських організацій в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей".

Конкретні обмеження і форми їхнього застосування і реалізації мають бути зазначені в указі Президента, яким вводиться надзвичайний стан. Без тексту такого указу заздалегідь важко передбачити, які саме обмеження можуть бути накладені на діяльність журналістів і засобів масової інформації, на свободу слова в Україні у зв’язку із запровадженням надзвичайного стану. Проте такі заходи не мають виходити за межі, встановлені зазначеними вище нормами законодавства.

Нагадаємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія, на якій надають консультації досвідчені медіаюристи Роман Головенко та Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ info@imi.org.ua.

Юрист ІМІ Алі Сафаров