Поради: Висвітлюємо ситуацію щодо коронавірусом ефективно та не поширюємо неправдиву інформацію

Епідемія коронавірусу буде однією з найактуальніших, найскладніших та найбільш зворушливих тем року. Редакціям служб новин, в яких не працюють медичні та наукові журналісти, слід якомога швидше створити мережу фрілансерів, які мають досвід висвітлення інфекційних захворювань, і сформувати команду в своєму штаті, яка буде зосереджуватися саме на цих подіях та накопичувати власний  досвід. 

Про це повідомляється 2 березня на сайті громадської організації The Open Notebook, яка консультує журналістів з питань науки, навколишнього середовища та охорони здоров’я.

Журналісти, які висвітлюють такі сенсації, вчаться оцінювати докази, інтерпретувати специфічну термінологію та статистичні дані, знаходити провідних фахівців та пом'якшувати історії, що жахають. Ось кілька порад, які слід взяти до відома. Будь ласка, додайте свої поради у коментарях. Ми маємо підтримувати одне одного та обмінюватися ідеями, коли висвітлюємо кризу, що наразі відбувається у галузі охорони здоров'я.

Продовжуйте писати матеріали на однакову тему. Можливо, ви вже опублікували десятки статей про COVID-19, але чим більше людей починають серйозно звертати увагу на цю епідемію, тим частіше вам доводиться писати матеріали для людей, які до цього не усвідомлювали усієї серйозності, коли ще епідемія поширювалася переважно в Китаї. Це означає, що вони читають ваші матеріали з ще меншим розумінням ситуації, ніж ваші попередні читачі. Тому в такій ситуації важливо писати ще доступніше та зрозуміліше, навіть якщо здається, що ви повторюєтеся знову й знову.

У кожній статті визначте термінологію, а можливо, створіть спеціальний словник із термінами, додавши на нього посилання. Коли ви будете чути доповіді з Центрів контролю та профілактики захворювань, а також державних і місцевих органів охорони здоров’я, вам буде легко зрозуміти про що вони говорять. Навіть коли ви поспішаєте, не забувайте інтерпретувати їхню термінологію. Більшість людей не знають термінів «передача вірусу серед населення» чи «безсимптомне поширення вірусу» або взагалі не розуміють, що таке карантин.

Використовуйте соціальні мережі ефективно. Твітер не повинен бути вашим редактором, але якщо люди ставлять запитання в соціальних мережах або проявляють свою розгубленість чи захопленість, можливо, варто про це написати. Поділіться також  власним досвідом. Читачі потребують достовірної інформації саме зараз, і ви можете її надати.

Зверніться до експертів із інфекційних захворювань та експертів у галузі охорони здоров'я, щоб отримати перевірену інформацію, але будьте пильні, адже є ті, хто може видати себе за експертів. Про коронавірус поширюється багато неправдивої інформації, і ця проблема буде тільки ускладнюватися, як це відбувається із самим спалахом захворювання. Деякі політики мінімізують рівень небезпеки, деякі шахраї намагаються продати фейкові медичні засоби чи засоби захисту, а деякі противники вакцинації поширюють свої теорії змови про коронавірус.

Уникайте спростування дивних теорій, якщо їм ще не було приділено достатньої уваги. Повторювання цих теорій змушує людей в них вірити.

Коли якась частина неправдивої інформації стає очевидною, підготуйте якісне спростування. Вивчення хибної інформації посприяло створенню таких рекомендацій: Замініть неправдивий факт на правдивий. Одразу ж повідомте, особливо в заголовках, що цей факт є фейковим. Укажіть причину, чому поширювався цей фейк, чому люди повірили і чому хтось його розповсюджував. Це потрібно для того, щоб допомогти читачам зрозуміти причину, чому вони досі бачать цю інформацію в ЗМІ, навіть якщо вона є неправдивою. Для цього найбільш доцільно використовувати лаконічні та короткі роз'яснення, що спростують усі фейкові факти.

Правильно розподіляйте свою увагу. Досвідчені журналісти в галузі охорони здоров'я, науки та навколишнього середовища знають як правильно приділяти увагу усім цим креаціоністам, прихильникам кліматичного скептицизму, противникам вакцинації та членам Товариства пласкої Землі. Не потрібно розповідати про «іншу сторону» коронавірусу, якщо це нісенітниця.

Визнання страхів та невизначеностей допоможе зняти напруженість у читачів. Замість того, щоб сказати «не варто панікувати», скажіть, що деякі люди хвилюються, і це зрозуміло, оскільки ситуація нова, і ми не знаємо, чим все скінчиться, але... (тут надайте достовірну інформацію, яку вони можливо будуть поглинати з обережністю).

Поясніть читачам те, чого вони не знають. У людей є багато питань, на які поки що неможливо дати відповіді, наприклад, таке питання, як «наскільки заразний цей вірус у людей, в яких ще не проявилися симптоми?». Якщо відповісти, що науковці наразі намагаються знайти відповідь на це питання, це може підбадьорити читачів.

Слідкуйте за «тими», хто перебуває у зоні ризику. Це правда, що люди з хронічними захворюваннями мають більше шансів на серйозні ускладнення від COVID-19. Але більшість вашої аудиторії або їхні близькі також мають хронічні захворювання. Перші випадки було зареєстровано в Китаї, але вірусам байдуже на культурні та політичні кордони. Діліться інформацією про тих, хто перебуває в зоні ризику, не маючи на увазі, що вони в чомусь винні або що вони не є частиною вашої аудиторії.

Використовуйте контекст у своїх матеріалах. За потреби допоможіть читачам зрозуміти принцип роботи системи охорони здоров’я, галузі науки, наукового видавництва, імунної системи або вірусів. Важливий момент: ті, хто зазвичай не приділяє увагу таким питанням, будуть одразу ж шоковані прочитаним.

Візьміть інтерв'ю у медсестер. В основному, журналісти в джерелах інформації вказують лікарів, а не медсестер, навіть якщо останні мають більше необхідного досвіду та знань. Особливо в ситуаціях, пов'язаних з контролем інфекційних захворювань, медсестри можуть надати більш вагому інформацію та точку зору.

Шукайте можливості, аби показати роботу вірусологів, епідеміологів, медсестер, працівників галузі охорони здоров'я, виробників вакцин, генетиків та інших. Адже відомо, що деякі читачі це зовсім не цінують, хоча наука — це процес, який здійснюють реальні люди. Читачі повинні побачити їхні знання та досвід саме зараз.

Автор Лаура Ґельмут - редакторка в галузі охорони здоров'я та науки у The Washington Post та екс-президентка Національної асоціації авторів наукових публікацій. Вона працювала редакторкою у таких журналах, як National Geographic, Slate, Smithsonian, та Science magazines. Слідкуйте за нею у Твітері @LauraHelmuth.

Неофіційний переклад матеріалів виконано за підтримки Проєкту “Європейський Союз та Рада Європи працюють разом для підтримки свободи медіа в Україні”.