Попередження кризи психічного здоров’я у працівників ЗМІ

Ще навіть до початку пандемії COVID-19 багато журналістів «перегоріли» чи були на межі емоційного виснаження. Оскільки криза посилює тиск на новинні редакції та перевертає з ніг на голову журналістські практики, які складалися протягом десятків років, ризики для психічного здоров’я постійно зростають.

Цю статтю було вперше опубліковано Project Syndicate 7 травня 2020 року за посиланням. Переклад на українську мову – VoxUkraine

Ніщо не підкреслює важливість надійних новин краще за кризу. Втім, оскільки пандемія COVID-19 чинить наростаючий тиск на журналістів при висвітленні цих новин, це докорінно змінює всю галузь та трансформує умови їхньої праці. Стрес, який завдається при цьому психічному здоров’ю, не варто недооцінювати.

Ще до кризи COVID-19 багато журналістів відчували вигорання чи були емоційно виснажені. Випуск гарячих новин вимагав невтомної роботи, надходження від реклами зменшувалися, бюджети редакцій новин були напруженими, а довіра громадськості до ЗМІ зменшувалася.

Пандемія змішала всі ці виклики до купи, додаючи ще більше невизначеності. Більшість журналістів наразі працюють з дому, не маючи змоги зустрічатися з колегами, знайомими чи героями матеріалів. Хтось перевантажений обов’язками, намагаючись вчасно надавати інформацію про швидкозмінну кризу та відомості, які потенційно здатні зберегти життя. Багато хто втратив роботу.

Індустрії новин потрібно робити все можливе для підтримки психічного здоров’я та доброго самопочуття журналістів. За словами Ентоні Файнстайна, професора психіатрії в Університеті Торонто, це стосується як управління індивідуальними реакціями на кризу, так і менеджменту новин, підкреслюючи значущість та життєву необхідність роботи журналістів у ці часи.

В одному з інтерв’ю Файнстайн розповів мені, що замість того, щоб перейматися речами, які знаходяться поза нашим контролем — звичкою, яка емоційно виснажує та може призвести до катастрофічного мислення, — журналістам варто задуматися над тим, що вони реально можуть змінити та змістити фокус уваги з речей, на які вони не в змозі вплинути. Якщо говорити більш загально, то здоровий спосіб життя — гарний сон, правильне харчування, фізичні вправи (навіть якщо їх робити в приміщенні) та спілкування з друзями і родиною, — є життєво важливим.

Більшість людей могли б дослухатися до цієї поради. Проте третя головна рекомендація Файнстайна — щовечора відключатися від новин за певний час до сну, є особливо складною для тих, чия робота повідомляти новини. За словами Файнстайна, ключовою є необхідність чітко визначити свої професійні ролі та обов’язки, в тому числі, їхні межі.

Якщо цього не робити, існує високий ризик отримання журналістами психологічної травми. Іншими словами, стресу, що виникає, коли людина стає свідком, вчиняє сама чи не може перешкодити діям, які суперечать її власним цінностям. (Доведено, що впливу такої травми зазнають журналісти, які висвітлюють, наприклад, питання вимушеної міграції.) Це може спричинити серйозні емоційні негаразди у разі, якщо не звернути на це увагу та не виправити ситуацію.

Журналісти також потребують безпосередньої підтримки своїх роботодавців. Британська Телерадіомовна Корпорація (BBC), Агентство Франc Прес (AFP) та Ройтерз (Reuters), в яких задіяні працівники з усього світу з різноманітними потребами, є трьома основними медіа-організаціями, які зробили психічне здоров’я центральним пунктом своїх планів реагування на ситуацію з COVID-19.

Основне, що варто запозичити з їхніх стратегій, це важливість спілкування та взаєморозуміння. «Ми підтримуємо постійне спілкування, говоримо про те, що робимо, піклуючись, щоб усі бачили наші повідомлення, що так, ми новинна організація і у нас є місія; але найперше, про що ми думаємо, це здоров’я та безпека наших людей», — розповів директор відділу світових новин AFP Філ Четвінд.

Для тих, хто не може займатися журналістською діяльністю так, як вони це робили раніше, відчуття мети може стати чутливим питанням. BBC відповідає на цей виклик, проводячи аудит навичок та перепризначаючи тих, хто потрапляє до цієї категорії — скажімо, тому що вони зазвичай працюють над програмою, яку наразі згорнуто, чи у тематичній області, яка наразі не висвітлюється в новинах, — на напрям роботи, яка відповідає їхнім вмінням і яку можна виконувати під час пандемії. Але у багатьох інших може не бути такого варіанту, що врешті посилює почуття відсутності мети та невпевненості. Це й робить доступ до ресурсів з психічного здоров’я ще більш важливим.

Вплив ситуації з COVID-19 на журналістів ще довго матиме відлуння в майбутньому. Інформаційні організації наразі повинні активно діяти у напрямку відвернення серйозних наслідків такого впливу для психічного здоров’я.