Конструктивна журналістика vs падіння довіри до медіа

“Люди втомилися від карантину”. Саме ця фраза дедалі частіше лунає з вуст наших посадовців та представників влади. Володимир Зеленський у своєму зверненні зазначив: “Ми розуміємо, що є певна психологічна втома. COVID-19 втомив не тільки українців”. Про втому суспільства сказав і очільник Міністерства охорони здоров'я Максим Степанов, коли на своєму брифінгу 11 червня повідомляв про антирекорд за кількістю захворілих на COVID-19: “Влада пішла на пом’якшення карантину на прохання людей, які від нього втомилися, а люди зовсім перестали його дотримуватись”. 

Від пандемії втомилося не лише суспільство, але й медіа. Так, за результатами дослідження ІМІ, рівень матеріалів, що стосувалися пандемії, скоротився з 58,5% у квітні до 27% у травні. 

Ця загальна втома і могла стати причиною зростання рівня захворювання в середині червня.

Свою роль у цьому відіграла і недовіра суспільства до традиційних медіа, і віра людей у конспірологічні теорії, які поширюються у соціальних мережах.

Опитування, проведене Internews Network у жовтні 2019 року, показало, що українці дедалі більше звертаються до інтернету як до основного джерела інформації та новин. У 2019 році вперше інтернет-медіа та соціальні мережі за популярністю обійшли телебачення. За даними опитування, 68% респондентів використовують соціальні мережі для отримання новин – це на 15% більше ніж попереднього року. При цьому, популярність та охоплення аудиторії телеканалами знизилися за цей же період на 10%. 

Однією з причин такої недовіри може бути недостатня кількість конструктивних матеріалів у традиційних медіа – матеріалів, які б допомагали в ухваленні рішень, а не лише навантажували інформацією, що може призвести до збільшення тривоги.

Помилковим є і замовчування проблеми: це може знизити тривожність, проте не прибере  проблеми, а може спричинити зростання її негативного впливу. Хоча часто  людям здається, що простіше не думати і забути проблему, однак це ніяк не розв'яже її.

Виходом із цієї ситуації є подання інформації в конструктивному ключі. Такі матеріали стимулюють думати й додатково оцінювати та аналізувати обставини, внаслідок чого народжуються способи розв'язання проблеми і, як результат, зниження рівня тривожності.

Прикладом конструктивного матеріалу може бути матеріал на “Українській правді. Життя” під назвою “7 українських винаходів, які реально допоможуть у боротьбі з COVID-19: зробіть їх разом з дитиною або у майстерні”.

У матеріалі йдеться про низку винаходів, які допоможуть удосконалити індивідуальні засоби захисту. В ньому відсутні очевидні нагадування про небезпеку хвороби і в досить м'якій формі показано засоби, які можуть убезпечити кожного від зараження. Такий підхід до написання матеріалу є конструктивним, оскільки дає, зокрема, і психологічне підґрунтя для відчуття безпеки, водночас не руйнуючи базового розуміння загроз.

Ще один матеріал з конструктивним підходом вийшов на сайті 24 каналу. Це матеріал про те, як убезпечити себе від зараження коронавірусною інфекцією, якщо ви є учасником масових акцій. Матеріал починається статистичними даними стосовно рівня захворювання та констатації збільшення масових акцій. Далі подано низку рекомендацій для суспільства щодо запобігання зараженню, носіння персональних засобів захисту та алгоритм поводження після перебування в людних місцях. Також журналісти отримали коментар провідного фахівця антибіотикорезистентності та інфекційного контролю Центру громадського здоров’я України Романа Колесника.

Сайт 24 каналу виділяється великою кількістю конструктивних матеріалів. Як уже писав ІМІ, загалом на сайті 24 каналу 35,5% матеріалів про пандемію були конструктивними. Цей аспект подання матеріалів на ресурсі можна вважати прикладом непоганого втілення ідеї “журналістики для людей”.

Важливий і актуальний матеріал підготував сайт Громадського, використавши конструктивний підхід: “Літаки повертаються в небо: куди, за скільки та на яких умовах можна полетіти з України”. Матеріал допомагає розібратись у всіх складностях перетину кордону.

На жаль, є і чимало прикладів деструктивних матеріалів.

Наприклад, деякі сайти продовжують нагнітати й без того складну ситуацію, використовуючи емоційну лексику і деструктивний підхід.

Такий підхід має короткострокову перспективу, оскільки збільшує відвідуваність ресурсу на нетривалий час – поки тривожність не переростає в тотальну втому. Сайти, які вибрали таку стратегію, не виконують однієї з найважливіших функцій медіа – освітньої.

Освітня функція для медіа є такою ж важливою, як і інформаційна. У своїй книзі “Новинна журналістика / навчальний посібник” Зигфрід Вайштенгберг схарактеризував освітню функцію для медіа так: “Донесення до громадян певних знань дозволяє адекватно оцінювати, упорядковувати відомості, отримані з різних джерел, правильно орієнтуватися в суперечливому потоці інформації”. Це набуває особливої актуальності в період розвитку соціальних мереж, які часто є джерелом неправдивої та маніпулятивної інформації.

Значне емоційне навантаження в матеріалах не стимулює критичного оцінювання отриманої інформації, натомість конструктивний підхід у журналістиці підвищує рівень критичного мислення в населення.

Олена Голуб, експертка ІМІ